«Народе мій, до тебе я ще верну»

              У Вінниці на майдані Василя Стуса, біля  пам’ятника поету, 3 вересня відбулися вересневі Стусівські читання, приурочені до Дня пам’яті відомого українського поета-дисидента, нашого видатного земляка, Героя України. Понад 20 років Стусівські читання традиційно проходять у січневі та вересневі дні на Вінниччині. З року в рік об’єднують вони навколо себе цвіт місцевої інтелігенції, всіх, кому не байдужі українська культура та національна ідея – політиків, митців, письменників, науковців, громадських діячів.

             На цьогорічних вересневих Стусівських читаннях були присутні викладачі і студенти нашого коледжу. На поклон до поета прийшли викладачі української мови та літератури Ірина Сергіївна Биць, Галина Георгіївна Каспіч разом зі студентами технологічного та юридичного відділень. Студентська молодь  відкрила для себе нові грані таланту одного з найбільших у ХХ столітті поетів – Василя Семеновича Стуса.

            Минуло майже два десятиліття, як скресла крига навколо імені і творчості глибоко національного поета, полум’яного патріота і правозахисника, нашого видатного земляка Василя Стуса. Він понад усе любив Україну, боровся за її незалежність, своїм поетичним словом будив в українців високі почуття національної гордості і гідності.

Система не простила Стусу його українського єства, його безкомпромісних виступів, його невміння і небажання згинати хребта, його нестримного прагнення волі особистості, суспільству, народу. Поета-патріота чекали каторги Колими, Сибіру, Магадану, але й в ув’язненні він виявив непохитну мужність і нескореність. Помер у карцері в неповних 47, залишаючись прикладом дивовижної жертовності і стійкості.

             В умовах неволі В.Стус зумів написати сотні високо поетичних творів, публіцистичних виступів, листів – протестів, перекладів з європейських літератур. Все це по його смерті дбайливо зібрано і видано стараннями літературознавців Михайлини Коцюбинської та сина поета Дмитра Стуса.

            Його вірші вміщують багато з того, чим жив – страждав  Василь Стус. «Поезія його, – за словами вінницької поетеси Ніни Гнатюк, – вмістила все розмаїття рідної мови, усі гіркоти її полинів і пахощі, рум’янку та м’яти, всю козацьку бунтівну вдачу та непокору. Саме таким і увійшов співець України в безсмертя».

            Василь Стус був сильною і мужньою людиною. Він ніколи не хилив голови перед життєвими обставинами, перед сильними світу цього, був справжнім патріотом, який понад усе любив свій народ, і боровся проти сваволі влади. Його життєвий подвиг є прикладом для наслідування.

            За словами Івана Драча «саме в поезії він виразив себе найповніше і найсокровенніше, саме в поезії його найінтимніший контакт з поколіннями читачів, отож попит на неї не згасає».